Травма-обізнане лідерство: як українські медіапрофесіонали вчаться підтримувати себе і свої команди під час війни

Вже понад одинадцять років, включаючи три роки повномасштабного вторгнення Росії, українці живуть в умовах щоденного стресу. Для медіапрацівників, які працюють з травматичним контентом, це подвійне навантаження.

Згідно з дослідженням, проведеним Daily Humanity в рамках Програми Ментальної Стійкості, 95% журналістів в Україні визнали, що вони переживали травматичний досвід через роботу журналістом, а 79% зазначили, що робота журналістом завдає їм емоційної шкоди.

Щоб допомогти українським редакціям будувати внутрішню стійкість і краще підтримувати свої команди, Dart Center Europe у партнерстві з Daily Humanity організували три тренінг-ретріти у листопаді–грудні 2024 року. 

Не просто тренінг, а безпечний простір для переосмислення

Ці події поєднали в собі навчальні сесії, стратегічну роботу та простір для відновлення. Участь взяли редактори, журналісти, психологи, HR-менеджери.

“Мені дуже сподобався формат: група людей, із якими було легко і вільно. Я довіряла їм, хоча більшість із них раніше не знала”, — розповідає Любов Раковиця, Голова ГО DII-Ukraine.

Вона впроваджує отримані знання у повсякденну роботу та ділиться ними з колегами: “Тренінг допоміг мені побачити і осмислити речі, про які я раніше не думала — наприклад, вторинну травму новинарів, дизайнерів і режисерів монтажу, які мають справу з травматичними новинами.Також особисто для мене була актуальною тема протидії онлайн-атакам і кризової комунікації. Тут я могла поділитися власним досвідом”.

Лідерство у часи виснаження

Катерина Сергацкова, співзасновниця Daily Humanity та авторка Програми з ментальної стійкості каже:

«Я розуміла, що ресурси людини не безмежні: ми вигоримо і просто не зможемо працювати далі. Психологи часто кажуть журналістам: о, ваша робота така важка, ви пропускаєте крізь себе всі жахи війни — то, може, змініть професію? Але ж ми не хочемо, щоб люди йшли з журналістики. Ми хочемо, щоб люди залишалися, розуміли себе і вміли собі допомогти».

“Ми адаптували програму Dart Center щодо травми та розробили систему управління ризиками для редакцій, яка враховує ментальне здоров’я”, — додає Сергацкова.

Піклуватися про себе — це теж професійна навичка

Анастасія Ісаєнкова, продюсерка новин на Суспільне, каже:

«Протягом останніх трьох років у мене не було часу на себе. Я не могла зупинитись, подумати, проаналізувати свій стан. Натомість знаходила час, щоб надати певну емоційну підтримку журналістам і редакторам. Але чи зможу я робити це надалі, якщо моя психіка в якийсь момент остаточно скаже “досить”?»

Тренінг допоміг їй зрозуміти важливість “першої допомоги” для себе — перш ніж підтримувати інших. Вона акцентує:

“Наше завдання як менеджерів — створити умови для роботи людини в ресурсному стані. Чи зміню це все докорінно? Ні, але я буду активною слухачкою для колег і запитуватиму, чого саме вони потребують, і, якщо це в моїх силах, намагатимусь допомогти”.

Професійна розмова про ментальне здоров’я

Хоча Ґевін Різ наголосив, що це не терапія, можливість відкрито ділитися емоціями під час роботи стала дуже корисною для учасників тренінгу.

“Один із головних викликів — це слово ‘травма’, яке викликає відторгнення. Ми часто сприймаємо її як патологію, а не як можливість розвивати навички для роботи з важким контентом,” — Ґевін Різ.

«Ми прагнемо заохочувати редакційні команди говорити не про симптоми травми, а про реакції на неї, — пояснює Ґевін. — Люди, зокрема журналісти, реагують на події, що включають смерть, каліцтво чи сексуальне насильство. Чим ближче вони до події, тим болючішою і сильнішою може бути їхня реакція. Журналісти отримують травматичний досвід, працюючи з контентом, що зображує смерть і насильство. Однак такі реакції не завжди свідчать про довготривалі психічні розлади».

Катерина Сергацкова додає: «Наше головне досягнення полягає в тому, що люди вперше змогли проговорити свої проблеми і зрозуміти, що вони не самотні в цьому. Багато менеджерів стикаються з вигоранням серед своїх колег, які вже не можуть виконувати свою роботу. Після цього тренінгу вони зрозуміли, що звільнення не завжди є єдиним виходом. Ми маємо кілька історій успіху, коли редактори, взявши участь у програмі, змогли повернути своїх людей у команду».

Розмова про психічне здоров’я в медіа — це не лише турбота про себе, а й важливий крок до глибшого розуміння аудиторії та суспільства. Журналісти опиняються на передовій досвіду війни — не лише фіксуючи події, а й щодня переживаючи їх емоційно. Усвідомлення цього змінює підхід до професії.

“Журналісти, які краще розуміють травму, можуть стати частиною процесу відновлення України,” — наголошує Сергацкова. — “Вони краще розумітимуть не лише себе, а й, наприклад, ветеранів, які повертаються з війни.”

«Що більше розуміння й обізнаності ми можемо додати до наших власних реакцій, то краще ми готові давати їм раду, — завершує Ґевін Різ — А відкидання цієї теми зменшує нашу спроможність бути ефективнішими у роботі з важкими історіями й в управлінні колегами, які потребують підтримки, а також більш проникливо і співчутливо дбати про самих себе. Обізнаність і обмін знаннями — це перший крок».

Психічне здоров’я — не слабкість, а знання. Це частина професійної відповідальності. Завдяки таким ініціативам українське медіасередовище поступово ламає табу, говорить про виклики та вчиться діяти з розумінням і підтримкою.